Майстер-клас з писанкарства



Напередодні світлого свята Воскресіння Хрестового в бібліотеці зібралися маленькі читачі, щоб навчитися створювати головний символ свята – писанку. Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину, коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту.


Згодом виникли символи, неначе букви тієї чарівної мови. Зображуючи їх на стінах печер, посуді та одязі, люди зверталися до сонця, вітру, води, землі. З часом ті послання почали писати на пташиному яйці. Чому саме яйці? Мабуть тому, що прадавніх людей вражала поява з неживого предмета нового життя. І так, не знаючи астрономії, наші предки перетворили кругле яйце в маленьку модель Землі і Всесвіту.

Так виникла писанка – символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки, – ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну.

Навчитися таємного мистецтва розпису писанки до бібліотеки прийшли зовсім маленькі дітки зі своїми батьками. Викладач етностудії «Кольоровий птах», художниця Расулова А.В. розповіла про символіку та кольори, які використовують з давніх часів у писанкарстві та навчила найменших фарбами вимальовували узори на дерев’яних яйцях. А друга група дітей – віком 9-11 років навчалася писати справжню писанку воском. Кожен вибрав свої узори та кольори, перші писанки вийшли не зовсім досконалими, але найбільша їх цінність, що зроблені вони власноруч та з любов’ю. Діти разом творили світлий символ Сонця, життя, любові і краси, весняного відродження, добра, щастя і радості.


Коментарі